Проголошення незалежності у серпні 1991 року не стало чарівною паличкою для українського книговидавництва. Ще доведеться пережити непрості 90-ті, боротьбу з російськими конкурентами і законодавчі внормування. Хоча, звісно, письмо й видавання не стають на паузу навіть тоді, коли книжковому бізнесу доводиться виживати. 

Нинішня наша добірка — до Дня незалежності — охоплює роботи українських авторів і видавництв за останні 34 роки. Серед цих творів — знакові, популярні, важливі, небанальні, а деякі — малознані або й недооцінені. Віримо, що всі книжки з цього переліку мусять бути на читацьких полицях і в нашій спільній пам’яті.

«Вовча зоря» Євгена Пашковського («Молодь», 1991)

Перша книга прозаїка з Житомирщини, котрий уже сформував власний стиль, орудує широким арсеналом виражальних форм і авторською технікою. Це екзистенційно-філософський роман у новелах, у якому автор передає дві важливі ідеї: глибокий трагізм і піднесеність існування української людини у ХХ ст. 

«Рекреації»  Юрія Андруховича («Лілея-НВ», 1992)

Перший роман франківського письменника, написаний 1990 року. З гротеском і фантасмагорією автор описує, як компанія українських поетів потрапила на такий собі карнавал початку 90-х — Свято Воскресаючого Духу.

«Україна. Історія» Ореста Субтельного («Либідь», 1993)

Підручник з української історії нерадянського штибу, перевиданий десятки разів. Класика навчально-історичної літератури, за якою вчилося кілька поколінь студентів. 

«Стежка в траві» Валерія Шевчука («Фоліо», 1994)

Житомирська сага, що зображає сплетіння доль різних прошарків місцевого населення 50–60 років. Обширний роман із декількома сюжетними лініями. Вирізняється соціальним гіперреалізмом і химерністю стилю. 

«Цитатник» Сергія Жадана («Смолоскип», 1995)

Поетичний дебют, у якому вже добре впізнаваний яскравий почерк автора з Луганщини. Збірка стала результатом перемоги на легендарному конкурсі видавництва «Смолоскип». 

«Польові дослідження українського сексу» Оксани Забужко («Згода», 1996)

Книга, що й нині спричиняє палкі дискусії в літературних колах. Твір із відвертими еротичними сценами і сміливими монологами про українську й жіночу ідентичність та природу чоловіків. Один з перших феміністичних романів сучукрліт.

«Із янголом на плечі» Івана Малковича («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 1997)

Збірка щирих, ніжних і сильних віршів, написаних із любові до фольклору й української барокової традиції. Видання з ілюстраціями Світлани Білявської відзначене кількома літературними преміями. 

«Те, що на споді» Юрія Покальчука («Кальварія», 1998)

Еротичні оповідання й повісті, що вивертають із читачів те, про що вони бояться чи соромляться говорити. Це натуралістичні твори на заборонену в СРСР тематику: від подвигу героїв Крут до проблем самотності у великому місті. 

«Осінні сни Карпат» Василя Герасим’юка («Факт», 1998)

Збірка поезій від класика української автентичної лірики, котрий надихався силою Карпат і Гуцульщини. Ця робота автора пройнята потойбічними, елегійними мотивами й нагороджена премією імені Павла Тичини.

«Щоденний жезл» Євгена Пашковського («Ґенеза», 1999)

Книга оприявнює історію зраненої країни, яка виморена голодом і сплюндрована совєтчиною. Роман-свідчення, що має звільнити нас від травм і тягаря минулого. Унікальна манера письма і проза світового рівня, нагороджена Шевченківською премією.  

«Сталінка» Олеся Ульяненка («Кальварія», 2000)

Перше книжкове видання роману, написаного ще 1994 року автором житомирської прозової школи. Це проза, яка не прикрашає життя, а показує його таким, яким ми його хотіли б не бачити. Резонансний роман вражає мізантропією і депресивністю. За нього Олесь Ульяненко отримав малу Шевченківську премію. 

«Пікнік на льоду» Андрія Куркова (українською — «Смерть чужого» в перекладі Леся Герасимчука, «Фоліо», 2000)

Найвідоміший твір Куркова, що побачив світ 1996 року у видавництві «Vintage Books, перекладений з російської більш як 30 мовами. Про пінгвіна Мишка зі збанкрутілого київського зоопарку та його моторошного господаря-віщуна. Естетика дев’яностих із криміналом та чорним гумором. 

«Кобзар 2000» Дмитра й Віталія Капранових (2001)

Роман-збірник пригодницьких і подекуди моторошних історій. Вдаючись до гумору, автори осучаснюють українську нечисть у різножанрових оповідях. Якісний масліт і постмодерн в одному творі, що переміг на елітарному конкурсі видавництва «Смолоскип» і став бестселером. 

«Культ» Любка Дереша («Кальварія», 2002)

Перший роман тоді ще 16-річного автора. Це містична проза, пройнята юнацькою безпосередністю й максималізмом. Молодіжний побут, стосунки, сленг, ризиковані й смішні іграшки тинейджерів, їхні спроби за будь-яку ціну потрапити по той бік реальності — усе це є своєрідним підсумком літературних пошуків 90-х років.

«Місто уповільненої дії» Анатолія Дністрового (2003)

Міський роман, що з перших сторінок вражає цинізмом і відвертістю. Це сувора урбаністична картина з життя сучасних підлітків, які стали на шлях злочинів. Твір написаний у манері грубої, жорсткої прози і присвячений неусвідомленому злу, невблаганній долі і водночас надії у вирі небезпек.

«Історія культури початку століття» Сергія Жадана (2003)

Новий Жадан. Не нарцисично вибагливий, а серйозний, переконливий, навіть «медитативний, схильний мало не до суїцидальної меланхолійности».  Ці вірші оприявнюють злам у творчості автора — пошуки нової поетичної мови й зміну поетики.

«Солодка Даруся» Марії Матіос («Піраміда», 2004)

Найвідоміший і найпопулярніший роман чернівчанки Марії Матіос. Це сімейна сага, що витворює правдивий дух минулої епохи. Драма «на три життя», де немає нічого однозначного: ні персонажів, ні обставин, ні розв'язки. Немає епохальних людей чи подій, позитивних чи негативних героїв, але «коли читаєш цю книгу, болить серце». 

«Летюче віконце» (вибрані вірші) Василя Голобородька (2005)

Видання вміщує кілька збірок поезій, що їх автор укладав упродовж десятиліть. Ці вірші пройняті чарами, казкою і «дитинністю». Речитативні, подекуди монумен­тальні рядки видають авторову зосередженість на бу­денній предметності життя. Та далі — мінлива напруга, парадоксальні асоціації й метафори. 

«Оманливий оркестр» Миколи Воробйова («Просвіта», 2006)

До книги лавреата Шевченківської премії (2005) увійшли досі не опубліковані поезії, есеї, щоденникові записи різних років і фотознімки, зокрема учасників «київської школи» — справжня thing in itself. Таке собі дослідження повсякденності, що показує зліпок тодішньої реальності. 

«Село не люди» Люко Дашвар («Клуб Сімейного Дозвілля», 2007)

Перший роман херсонської письменниці, обраний переможцем «Коронації слова-2007». Крізь призму невдач 13-літньої дівчини авторка зображає життя людей депресивного українського села. Люко Дашвар досліджує теми насильства, наслідки нестачі сексуальної і будь-якої освіти, забобонів, корупції, релігійного фундаменталізму, алкоголізму та гендерних стереотипів.

І далі без  описів:

«Майже ніколи не навпаки» Марії Матіос («Піраміда», 2007)

«Флешка» Юрія Іздрика («Лілея-НВ», 2008)

«Чорний ворон» Василя Шкляра («Клуб Сімейного Дозвілля», 2009)

«Записки українського самашедшого» Ліни Костенко («А-ба-ба-га-ла-ма-га», 2010)

«Ворошиловград» Сергія Жадана («Фоліо», 2010)

«Століття Якова», Володимир Лис («Клуб Сімейного Дозвілля», 2010)

«Час смертохристів: Міражі 2077 року» Юрія Щербака («Ярославів вал», 2011)

«Танґо смерті» Юрія Винничука («Фоліо», 2012)

«Твердиня» Макса Кідрука («Клуб Сімейного Дозвілля», 2013)

«Фелікс Австрія», Софія Андрухович («Видавництво Старого Лева», 2014)

«Брама Європи: Історія України від скіфських воєн до незалежності» Сергія Плохія («Клуб Сімейного Дозвілля», 2015)

«Ніцше. Самоперевершення» Тараса Лютого («Темпора», 2016)

«Земля Загублених, або Маленькі страшні казки» Катерини Калитко («Видавництво Старого Лева», 2017)

«Інтернат» Сергія Жадана («Meridian Czernowitz», 2017)

«Плинні ідеології» Володимира Єрмоленка («Наш Формат», 2018)

«Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР» Вахтанга Кіпіані («Vivat», 2019)

«Доця» Тамари Горіха Зерня («Білка», 2019)

«Я змішаю твою кров із вугіллям: Зрозуміти український Схід» Олександра Михеда («Наш Формат», 2020)

«Спитайте Мієчку» Євгенії Кузнєцової («Видавництво Старого Лева», 2021)

«Танці з кістками» Андрія Сем’янківа («Віхола», 2022)

«За Перекопом є земля» Анастасії Левкової («Лабораторія», 2023)

«Ukrainer. Країна з середини» Богдана Логвиненка («Видавництво Старого Лева», 2024)

Авторка - Юлія Світайло