Факти. Стан справ. 4 кроки задля відновлення.

Попередні цифри Книжкової палати з випуску книжок цього року по відношенню до 2021 року фіксують падіння за назвами на 47%, а за накладами - на 56% на початок грудня. І це у порівнянні з невдалим ковідним роком.

За інформацією МКІП 350 бібліотек розбомблено. Всі бібліотеки, які були на окупованих територіях розграбовані.

Тільки в мережі Книголенд зпалено та постраждало 6 книгарень. Книгарні на сході та півдні країни, де найбільше вони потрібні, закриваються через дорогу оренду та збитковість. Навіть під час війни відкриваються нові книгарні, про це гучно говорять. Про що воліють мовчати, на одну відкриту книгарню - чотири-п’ять закритих.

Більшість бібліотек прибрали російськомовні видання, але залишилися з порожніми полицями. Зараз дефіцит бібфондів не менш, ніж 10-12 млн примірників сучасних українських видань. Навіть у книгозбірнях війскових шпиталей Києва більшість книжок російською. І саме до видавців звертаються очільники лікарень про благодійне постачання книжок.

Книжка здорожчала приблизно вдвічі через підвищення ціни та дефіцит паперу, ускладнення логістики, зростання вартості поліграфічних послуг.

Про позитивне із застереженнями.
- Українські бібліотеки відчули шалений попит на українських авторів. Але коштів на закупівлю книжок немає. Видавництва не у змозі за власний кошт наповнити полиці.
- Більшість видавництв працюють, працюють дистанційно, попри ракетні постріли та повітряні тривоги, попри відключення світла. Але видавничі команди не можуть у повному складі безпечно зустрітися в одному місті, бо всі розкидані Україною та світом. Робота в таких умовах емоційно виснажує і точно не підвищує продуктивність.
- Виходять нові видання. Але більшість макетів було підготовлено у довоєнний час. Найскладнішим очікується 2023 рік не тільки через блекаути, а через нестачу кадрів також (волонтерство, захист країни у лавах ЗСУ, виїзд за кордон через небезпеку життю)
- Підвищився попит на українську книжку за кордоном через величезну кількість біженців з України. У багатьох бібліотеках та книгарнях Польщі, Німеччини (саме в цих країнах найбільше наших громадян) з’явилися полички з українськими виданнями. Але книжок недостатньо. Більшість книжок постачалися українськими видавництвами безкоштовно у перші місяці війни. Не налагоджена системна закупівля книжок за кордоном. Немає великих дистрибуторів, які спеціалізуються на українській книжці. Зазвичай українське видання може стояти на полиці поруч з російськими книжками антиукраїнського змісту. Навіть звернення до бібліотек прибрати російські видання не допомогає - демократія та свобода слова без рішення суду не дозволять прибрати українофобні видання.
- Збільшився попит на купівлю ліцензій на видання українських авторів. Але за кордоном мало знають українських письменників і потрібно продумувати спеціальні кроки для просування української літератури за кордоном (участь у книжкових виставках, підтримка перекладів на мови ЄС, формування каталогів на електронні та паперові видання).
- Прийнятий закон цього року про підтримку книгарень та цифрові сертифікати підліткам та батькам новородженим. Але фінансування цих надважливих програм через зрозумілі причини у бюджеті на 2023 рік не закладено.
- У продажу все менше книжок російською, багато хто принципово не купляє російською. Книжкові мережі самостійно відмовляються від продажів книжок російського виробництва. Попри збитки. Свобода дорожче. Але санкційний закон про заборону книжок російських видавництв досі не підписаний Президентом.
- Багато закордонних благодійників пропонують постачати українські книжки для бібліотек. Але просять у видавництв авторські права безкоштовно для цифрового друку. Це підтримує читачів, але вбиває видавничу галузь. Правільно було б закуповувати вже видані книжки у видавництв.

Що робити?
Чотири кроки задля захисту інформаційного простору України та підтримки книговидавничої індустрії.
1. Податковий пільги.
Рятувальною законодавчою ініціативою мало б бути скасування податку на прибуток та введення нульової ставки ПДВ. Це рішення не виглядає популізмом на фоні того, що сьогодні гральний бізнес з обігом до 10 млрд може платити всього 2% з обороту.
2. Прийняття стратегії підтримки читання. Стратегія була розроблена ще у 2019 році і з невеликим доопрацюванням може стати покроковим документом для відновлення галузі.
3. Захищена стаття фінансування бібфондів.
У план відновлення України, який фінансується ЄС, обов’язково має бути внесене захищене фінансування поповнення бібліотечних фондів та підтримки книгарень. Це програма-мінімум на 5 років.
4. Продовження е-підтримки

Відразу після Перемоги продовжити дію е-підтримки (книжкова тисяча), яка допоможе підтримати читачів української книжки та відновити видавничу галузь.

Радію, всі вже зрозуміли, що українська - мова Перемоги. То працюємо.

Всі підсумки підбиватимемо після перемоги, а зараз – трохи тез про наш ринок та життя Vivat в цьому році.

Реалії книговидавничого бізнесу
1. Книжковий ринок живе і це приємно дивує. Здавалося б, кому зараз потрібні ці книжки, але ні, потрібні. Люди читають, купують книги для себе, для дітей, для друзів.
2. Відкриваються нові книгарні. Це дуже потужний прояв нашого оптимізму, бо роздріб книжок – це завжди головняковий і не маржинальний бізнес.
3. Не вщухає інтерес до купівлі авторських прав. Інколи українські видавці пропонують іноземним видавництвам такі суми, ніби взагалі не прораховують зиск і ризики. І це при тому, що банки не пропускають платежі за кордон. А якщо і пропускають, то не без проблем. Не можу зрозуміти й прокоментувати це. Може, ви підкажете?
4. Дуже зросли ціни на книжки. На мою думку, приблизно на 60%. Хоча ціни зросли на все, але до середньої вартості книжки в 300 грн читачеві ще треба звикнути.
5. Електронна книга рвонула вперед. Думаю, що суттєве зростання електронного контенту зберігатиметься впродовж наступних років. Тому вже зараз ми намагаємося купувати права практично на всі книжки як на паперовий, так і на цифровий контент.
6. Спостерігається відтік кваліфікованих кадрів. Люди змушені влаштовуватися на роботу за кордоном. Деякі з них після закінчення війни, на жаль, в Україну вже не повернуться. І це проблема.

Життя Vivat під час війни
1. Вперше за роки існування видавництва ми працюємо не в офісі вже понад 10 місяців. Це наш спільний біль. Добре, що після ковіду команда вже працювала виддалено і ми маємо певний досвід, але не настільки ж довго((( На відстані втрачається загальний вайб, щось спільне і базове.
2. Є проблеми з термінами отримання новинок. Ми друкуємо наші книжки в Харкові, друкарня працює лише вдень і за графіками з відключення світла. До вторгнення вона працювала цілодобово. Тож терміни виходу книг із друку збільшуються. Але, зрештою, всі книжки надрукуємо.
3. Ми практично не зменшили кількість найменувань порівняно з минулим роком, та й сукупний тираж не зменшився. І це просто супер! Думаю, нам вдалося цього досягнути, зокрема, й через «вихід» з українського ринку російськомовних книжок.
4. Суттєво зріс інтерес до українських авторів та ілюстраторів за кордоном. Цього року ми продали значно більше авторських прав.

Однак закордонні видавництва шукають усе ж таки такі книги, які будуть релевантні на їхньому ринку, що цілком зрозуміло.

Підсумовуючи, хочу сказати, що головне слово цього року для мене – життєстійкість.

Життєстійкість – це нова валюта. Безумовно, в майбутньому у нас усе буде добре, але коли це “добре” станеться, поки що не ясно.

Тому перечекати не вийде, бо перечекати кризу неможливо…

Потрібно жити далі, йти вперед , берегти людей і будувати плани.

І тоді дійсно все буде добре.