Шановні учасники Української видавничої асоціації!

Цього року на День Незалежності України маємо чудовий подарунок – перереєстрацію нашої організації, нову назву, місію, Статут. Найближчим часом буде косметично оновлений наш сайт, і водночас – заплановано розробку повністю нового сайту, з врахуванням сучасних вимог до цифрових платформ.

Також ми стаємо активними в соціальних мережах, як мета – аналог медіа для професійної спільноти. Тож невдовзі будемо звертатися (навіть набридати) за вашими новинами, ідеями та текстами.

В планах – колаборації з інфлуенсерами, кампанії з популяризації читання. А сам зараз – діалог з Українським інститутом книги щодо виставки у Франкфурті.

Не менш важливими є не такі помітні треки – діалог з владою та внутрішні стандарти. Для цього ми будемо формувати чіткі вимоги до міністерств, а від вас просити - брати активну участь в секціях для розробки підходів за напрямами, узгодження позицій і виявлення проблемних місць.

Всім гарного Дня Незалежності і віри в перемогу!

З повагою,
голова правління
Артем Біденко

PS Зображено один з робочих варіантів нового лого. Новий канал в Телеграмі для всіх учасників Асоціації: https://t.me/+VSzp-ZUm7AQ1NTgy

Щоб навести лад в будь-якій структурі, чи то комерційній, чи державній, новому керівнику треба досить швидко вирішити питання щодо ключових напрямів.

Кадри, фінанси, юрист/юристка, бухгалтер і аудит. В ідеалі прийти зі своєю командою, якій довіряєш, або ж бути настільки досвідченим менеджером/менеджеркою, щоб впоратися з людьми попередніх скликань. Це якщо вони є, звичайно.

Щодо державної служби в суспільстві існує досить сильне упередження – будь-яка дискусія про реформи та зміни упирається в тезу «там сидять спеціально, щоб красти». В основному, джерелом цієї тези є наші рідні MAGA-експерти, які набігають під дописи і розказують, що треба всіх звільнити, частину інституцій демонтувати, і взагалі чиновники нікому не потрібні.

То давайте просто, коротко та ілюстративно на прикладі Українського інституту книги. Зазвичай я його критикую (за ціннісні речі щодо популяризації читання), але зараз, навпаки, хочу звернути увагу, в яких умовах живе ключова установа, що відповідає за цілу галузь. Всі дуже люблять ходити на книжкові ярмарки, виставляти останні прочитані книжки, хизуватися своєю бібліотекою. О так, і народні депутати. Народні депутати особливо це люблять – фоточки: я молодець, прочитав/прочитала.