Восени, коли Харківщину звільнили, посеред лісу біля Ізюма виявили масове поховання. У могилі під номером 319 знайшли тіло Володимира Вакуленка.
Так «руський мир» відібрав сина у згорьованих батьків. Батька у сина з «особливим сприйняттям усього, що навколо», без якого він не вміє жити.
І талановитого українського письменника в України, яку він так сильно любив.

Володимир закопав окупаційний щоденник під молодою вишенькою у своєму саду. І сказав батькові: «Як тільки прийдуть наші, віддай їм».

Війна почалася 24 лютого. А 24 березня «Вовку забрали». Роздягненого. В шльопанцях. Прямо з садка. Загалом за ним приходили тричі. Люди, які не представлялися. Люди, яким сказали, що тут живе націоналіст…

Сьогодні на YouTube-каналі Суспільне Мовлення о 19:00 вийде документальний фільм «Записи під вишнею» про життя і творчий шлях Володимира. Про його особистий бій за Батьківщину. Про його мрії, яким не судилося здійснитися.
(Трейлер на фільм https://www.youtube.com/watch?v=rH2-RQ_kDUk)

…Я хочу забути цю війну назавжди.
Ні.
Я хочу запам'ятати цю війну назавжди.
Щоб вона більше ніколи не повторилася, щоб більше жодна людина не знала, що таке війна.
Я хочу, щоб ми всі подивилися якомога більше фільмів і прочитали якомога більше книг про людей, які вже не побачать нашу перемогу, але які настільки вірили в неї, що віддали за неї своє життя.