Судячи з постанови уряду щодо локдауну, він вважає, що середньостатистичний українець належить до істот, які мають лише виключно фізіологічні потреби: їсти, спати, займатися сексом і ср..., вибачте, випорожнювати шлунок. І цій істоті аж ніяк не потрібна книга як головний впливовий чинник формування людської особистості, забезпечення її безперервного культурного, освітнього та інтелектуального розвитку. Тобто в баченні державних посадовців людина має залишатись істотою, позбавленою культури і розуму?

А чим іншим можна пояснити рішення уряду щодо заборони продовольчим супермаркетам продавати відвідувачам книжкову продукцію як супутній товар?

Уряд, мабуть, вважає, що спиртні напої, тютюнові вироби, засоби захисту рослин від шкідників і ще деякі товари, які залишаються у вільному продажу, краще впливають на "розвиток" українця, ніж прочитана під час локдауну книжка?..

І ще одне запитання до урядовців. У чому вони вбачають принципову різницю між друкованими періодичними і неперіодичними виданнями і яким чином вони можуть аргументувати дозвіл на продаж перших і заборону продажу других?

Маю великий сумнів, що отримаю відповіді на поставлені запитання, оскільки досі не отримано відповіді уряду на офіційні письмові звернення щодо цього Громадської спілки "Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів".

Contra spem spero...