Розумію, що нинішній світ і рік надскладні для нас усіх разом і для кожного окремо. Щоправда, коли ви хоча б відносно здорові й маєте можливість якщо не працювати, то хоча б самостійно задовольняти свої звичні людські потреби, та ще й вас оточують своєю увагою діти й онуки, просто близькі люди — це одне. Та коли тобі вже за вісімдесят, дружина і син померли від невиліковної хвороби, єдиний онук загинув в автокатастрофі, більшість колег — твої ровесники, ти зовсім один, а мізерна пенсія ледь дозволяє, та й то лише влітку, зводити кінці з кінцями, то це вже інше.
Звертаюся до вас із проханням про допомогу людині, знайомій значній частині видавців — старожилів книжкового ринку, яка опинилася в такій непростій ситуації.
Йдеться про Юрія Еммануїловича Григор’єва, редактора від Бога, який все своє життя присвятив книговиданню. В його трудовій книжці зазначено лише два місця роботи: видавництво «Наукова думка» НАН України і видавництво гуманітарної літератури «Абрис». Книга завжди була і залишається сенсом його життя.
Однак вік і час, а Юрію Еммануїловичу вже 83, доволі часто заганяють у глухий кут, з якого, здається, виходу немає.
Минулого року сталася біда, характерна для людей похилого віку: він зламав шийку стегнової кістки лівої ноги. Хто стикався з цим, знає, що це і яка вартість операції, щоб повернути людині можливість рухатись. Того разу вузьке коло друзів зібрало значні кошти, і Юрію Еммануїловичу зробили операцію в Інституті ортопедії АМН України. Аж раптом позавчора це повторилося, та вже на правій нозі, що потребує аналогічної складної та вартісної операції, на яку у вузького кола друзів, на жаль, коштів вже не вистачить.
Фактично він залишився наодинці зі своєю бідою, без коштів і без можливості навіть рухатись...
Тому уклінно прошу вас усіх, хто може собі це дозволити, про надання фінансової підтримки шанованій людині, нашому колезі. Будь-яка ваша допомога є безцінною.
Кошти можна перерахувати на картку Григор’єва Юрія Еммануїловича в Ощадбанку: 5167 8032 2160 8347.
Наперед дякую за небайдужість і добросердість.
З повагою
Олександр Афонін
