Ініціатива про запровадження Дня дитячої книги в Україні та розробки Державної цільової програми підтримки дитячої книги та читання в Україні.

Учора, в день народження Всеволода Нестайка, у Національній бібліотеці України для дітей відбувся круглий стіл «Дитяча книга в Україні». Учасники зібрання, серед яких представники влади, творчих, громадських та доброчинних організаній, митців та книговидавців, зокрема й видавництва «Ранок», ініціювали появу в календарі ще одного свята: 30 січня — День дитячої книги в Україні.

Факти. Стан справ. 4 кроки задля відновлення.

Попередні цифри Книжкової палати з випуску книжок цього року по відношенню до 2021 року фіксують падіння за назвами на 47%, а за накладами - на 56% на початок грудня. І це у порівнянні з невдалим ковідним роком.

За інформацією МКІП 350 бібліотек розбомблено. Всі бібліотеки, які були на окупованих територіях розграбовані.

Тільки в мережі Книголенд зпалено та постраждало 6 книгарень. Книгарні на сході та півдні країни, де найбільше вони потрібні, закриваються через дорогу оренду та збитковість. Навіть під час війни відкриваються нові книгарні, про це гучно говорять. Про що воліють мовчати, на одну відкриту книгарню - чотири-п’ять закритих.

Більшість бібліотек прибрали російськомовні видання, але залишилися з порожніми полицями. Зараз дефіцит бібфондів не менш, ніж 10-12 млн примірників сучасних українських видань. Навіть у книгозбірнях війскових шпиталей Києва більшість книжок російською. І саме до видавців звертаються очільники лікарень про благодійне постачання книжок.

Книжка здорожчала приблизно вдвічі через підвищення ціни та дефіцит паперу, ускладнення логістики, зростання вартості поліграфічних послуг.

Про позитивне із застереженнями.
- Українські бібліотеки відчули шалений попит на українських авторів. Але коштів на закупівлю книжок немає. Видавництва не у змозі за власний кошт наповнити полиці.
- Більшість видавництв працюють, працюють дистанційно, попри ракетні постріли та повітряні тривоги, попри відключення світла. Але видавничі команди не можуть у повному складі безпечно зустрітися в одному місті, бо всі розкидані Україною та світом. Робота в таких умовах емоційно виснажує і точно не підвищує продуктивність.
- Виходять нові видання. Але більшість макетів було підготовлено у довоєнний час. Найскладнішим очікується 2023 рік не тільки через блекаути, а через нестачу кадрів також (волонтерство, захист країни у лавах ЗСУ, виїзд за кордон через небезпеку життю)
- Підвищився попит на українську книжку за кордоном через величезну кількість біженців з України. У багатьох бібліотеках та книгарнях Польщі, Німеччини (саме в цих країнах найбільше наших громадян) з’явилися полички з українськими виданнями. Але книжок недостатньо. Більшість книжок постачалися українськими видавництвами безкоштовно у перші місяці війни. Не налагоджена системна закупівля книжок за кордоном. Немає великих дистрибуторів, які спеціалізуються на українській книжці. Зазвичай українське видання може стояти на полиці поруч з російськими книжками антиукраїнського змісту. Навіть звернення до бібліотек прибрати російські видання не допомогає - демократія та свобода слова без рішення суду не дозволять прибрати українофобні видання.
- Збільшився попит на купівлю ліцензій на видання українських авторів. Але за кордоном мало знають українських письменників і потрібно продумувати спеціальні кроки для просування української літератури за кордоном (участь у книжкових виставках, підтримка перекладів на мови ЄС, формування каталогів на електронні та паперові видання).
- Прийнятий закон цього року про підтримку книгарень та цифрові сертифікати підліткам та батькам новородженим. Але фінансування цих надважливих програм через зрозумілі причини у бюджеті на 2023 рік не закладено.
- У продажу все менше книжок російською, багато хто принципово не купляє російською. Книжкові мережі самостійно відмовляються від продажів книжок російського виробництва. Попри збитки. Свобода дорожче. Але санкційний закон про заборону книжок російських видавництв досі не підписаний Президентом.
- Багато закордонних благодійників пропонують постачати українські книжки для бібліотек. Але просять у видавництв авторські права безкоштовно для цифрового друку. Це підтримує читачів, але вбиває видавничу галузь. Правільно було б закуповувати вже видані книжки у видавництв.

Що робити?
Чотири кроки задля захисту інформаційного простору України та підтримки книговидавничої індустрії.
1. Податковий пільги.
Рятувальною законодавчою ініціативою мало б бути скасування податку на прибуток та введення нульової ставки ПДВ. Це рішення не виглядає популізмом на фоні того, що сьогодні гральний бізнес з обігом до 10 млрд може платити всього 2% з обороту.
2. Прийняття стратегії підтримки читання. Стратегія була розроблена ще у 2019 році і з невеликим доопрацюванням може стати покроковим документом для відновлення галузі.
3. Захищена стаття фінансування бібфондів.
У план відновлення України, який фінансується ЄС, обов’язково має бути внесене захищене фінансування поповнення бібліотечних фондів та підтримки книгарень. Це програма-мінімум на 5 років.
4. Продовження е-підтримки

Відразу після Перемоги продовжити дію е-підтримки (книжкова тисяча), яка допоможе підтримати читачів української книжки та відновити видавничу галузь.

Радію, всі вже зрозуміли, що українська - мова Перемоги. То працюємо.

КнигоЛенд сьогодні святкує друге народження книгарні у тому ж торгівельному центрі.

Це вже друга відновлена крамниця за літо. За місяць до цього спільно з видавництвом «Ранок» «Книголенд» відкрився в Ірпені за адресою вул Шевченка, 2г.

Вчора у Москві під час військово-технічного форуму Армія-2022 та конференції з міжнародної безпеки, військове керівництво РФ продемонструвало макет українського класу зі зразками особливо небезпечних речей - українських книжок та підручників.

Для мене та нашої команди Навчальна література видавництва «Ранок» було задоволенням взнати, чого бояться загарбники. Тому авторам підручника Історіі України для 11 класу Гісем, Мартинюк можна пишатися та працювати вже над наступним циклом книжок.

Дуже надихаюче, що саме у день проведення безпекової конференції вибухнули склади боєприпасів у «російському» Криму. Є ймовірність, що допомогли вибухам ті, хто читає українські книжки й творить сучасну Історію України саме зараз.

У тяжкі часи роби те, що вмієш робити найкраще. Тому без сумнівів, коли Україна проходить через найскладніше випробовування, ми продовжуємо нашу справу заради наших маленьких читачів, заради нашого майбутнього.

Команда Ранок домовилася з польскою друкарнею, яка погодилися надрукувати наші книги для українських біженців. Книжки роздаватимуться дітлахам, які зараз знаходяться у Польщі. Невдовзі те саме буде зроблено у Чехії. Маленькі ручки дітей триматимуть частинку України.

Журналісти «Інтеру» підняли проблему, але, на жаль, через брак ефірного часу не освітили в етері пропозиціі щодо вирішення проблеми дефіциту паперу.

(Відео: https://podrobnosti.ua/news-release/podrobnosti-za-2022-02-06-2000/v-ukran-katastrofchno-braku-paperu-nasklki-zdorozhcha-najkraschij-podarunok/)

Українська асоціація книговидавців та книгорозповсюджувачів запропонувала шляхи вирішення у листі до прем’єр-міністра.

Через світові інфраструктурні зміни, збільшення онлайн торгівлі зростає попит на папір для упаковки. Паперу для книжок не вистачає у всьому світі, бо паперовикам не вигідно виробляти книжковий папір.

Україна може забезпечити власним виробництвом мінімум половину потреби у друкарському папері та повністю офсетним папером для друку підручників.
Для цього потрібно:
1. Терміново надати вітчизняним виробникам паперу для друку підручників, книжок, зошитів пільгу з ПДВ. Це зробить економічно вигідним виробництво офсетного та друкарського паперу.
2. Заборонити тимчасово експорт макулатури. Бо це є дефіцитна сировина для виробницва паперу в умовах браку целюлози.
3. Розробити програму цільового кредитування проєктів енергозберігання та модернізації українським виробникам паперу для книжок.
4. Нарешті прийняти закон про розширену відповідальність виробників тари та упаковки і роздільний збір вторсировини.
Якщо терміново не відреагувати, у друкарів не буде сировини для друку підручників, книжкові склади та книгарні спорожніють.

P.S. Відео записувалося у логістичному центрі видавницва «Ранок». Посилання у першому коменті.

За цим стоїть питання ідентичності. А з питанням ідентичності постає питання стабільності: політичної, соціальної, економічної.
Обороноздатність країни залежить від її культуроздатності.

Чи запрацює закон про книжковий рибейт?
У 1991 році в Україні - 3000 книгарень.
У 2019 році - близько 250.
Минулого року закрилося 52 книгарні.

Популізм, можливо, допомогає отримати феєричну перемогу на виборах, але напевне зашкоджає вирішенню гострих системних проблем.
Моя бабця, царство небесне, пережила і голодомор, і війну, і радянські дефіцити. Та вона якось все так вправно планувала, що навіть під час пустих полиць у магазинах, в неї було прибережене на свята згущене молоко для тістечок. Вона вірила своїм очам та не вірила заявам уряду, бо за роки життя впізнала ціну словам політиків.
Минули роки, до влади прийшли молоді, енергійні та амбітні люди. Вони опанували найвищі посади, отримавши величезний кредит довіри від виборців. Але сьогодні, складається таке враження, що нові українські урядовці спеціально роблять дурню заради позитивних меседжів та послідовно укріплюють невіру до себе.
Як можна вірити урядовцям, які влітку об’явили, що після 100% вакцинації вчителів школи працюватимуть. То був неабиякий поштовх дощеплення - 92% вчителів України вакцинувалися! Що у результаті? Половина шкіл України закрита чи то на канікули, чи то на карантин, чи то заради економії тепла. Може то був такий собі хитрий план, але як можна щось планувати у таких умовах батькам дітей молодших класів?
Як можна вірити урядовцям, котрі вже третєхвильово готують ліжка у шпиталях, а люди вмирають через нестачу кисню. Сьогодні Україна у лідерах по рівню смертності від ковіду. Впевнений, одна з причин такої великої кількості втрат - це неосвіченість населення та недовіра до влади щодо ефективності щеплення. Плюс той клятий популізм та гонка за відсотками, коли вакцинують молодь замість літніх людей, які в першу чергу потребують захисту.
Щодо освіти та освіченості. Для спростування ахінеї з чипуванням та інших закидів антивакцинаторів достатньо елементарних знань шкільної програми з біології. Критичне мислення, що розвивається читанням, допомогло б прискіпливо ставитися до фальшивок у мережі щодо коронавірусу. Чому тоді влада не звертає уваги на те, що цього року не вистачило грошей на друк підручників з біології? Мовчу вже про закриття книгарень, бібліотек та катастрофічне падіння книговидавничої галузі.
Тепер про газ. Про захмарну ціну газу на європейських ринках чули всі, але уряд показово заспокоює громадян: «Не хвилюйтеся, ціна на газ для домогосподарств не підвищиться». Це така мантра без уточнення, чи вистачить тих запасів для населення до закінчення опалювального сезону, чи ні. Для промисловості газ вже подорожчав на 440%. Платіжки за комунальні послуги давно захмарні, підвищувати вже нема куди, а ось на роздрібних цінах у супермаркетах обов’язково все відобразиться.
Наразі про економію. У Китаї сьогодні світлофори відключають заради економії електрики. В Україні катастрофічно не вистачає вугілля для ТЕЦ, але щось взагалі не чутно закликів про ощадливе ставлення до електроенергії та енергоресурсів. Ця вразлива тема не підсвічується, а навпаки у новинах офіційно повідомили, що доручень від РНБО про віялові відключення не надходило. Після таких заяв моя бабця вже точно б пророкувала аварійне відключення електромереж та пішла б поповнювати резерв батарейок, свічок, сірників та дров для опалення.
Нарешті про відповідальність. Якщо поводитися з населенням, як з малими дітьми, то хтось повинен взяти відповідальність на себе. Держава таку ношу неспроможна потягнути. Чому тоді відношення до українців, які відстояли незалежність країни, як до нерозумних немовлят? Мала дитина — не виспишся, більша дитина — не наїжся, велика дитина — не вберешся? Де популізм - там брехня. Де брехня – там недовіра. Де недовіра – там агресія і радикалізація. А далі біда…
Моя бабця пережила і голод, і холод, і війну, та завжди казала: «До булави треба голови!». Мабуть і ми якось впораємось, але потрібна голова, та бажано не одна…

Про класичну французьку середню освіту мало знають в Україні. У Франції освіта з 6 до 16 років обов’язкова та має три ступені.

Перший ступень включає два етапи: 3-4 роки у дитячому садку (école maternelle) та 5 років у початковій школі (école élémentaire). Середня школа передбачає 4 роки в колежі (collège) і 2-3 роки ліцею (lycée). Після закінчення ліцею діти здають экзамени на ступень бакалавра (baccalauréat) та можуть вступати до вишу.