Важливо

Книжковий ринок

Опубліковано в Книжковий ринок

Чому сталося те, що сталося

вер. 28, 2021 Переглядів: 108
Чому сталося те, що сталося

Постскриптум до книжкового виставково-ярмаркового сезону 2021

Традиційні вітчизняні книжкові виставки після річного карантинного мовчання нинішнього року відновили свою роботу. Видавничий загал із нетерпінням очікував на них, розраховуючи, що, як у попередні роки, зможе завдяки продажузі стенду отримати «приварок» до свого вкрай спустошеного локдаунами жебрацького бюджету.

Однак під час найпотужніших виставкових заходів — Книжкового Арсеналу та Форуму видавців у Львові — сподіванням видавців здійснитися не судилося. На відміну від попередніх років, видавці не побачили біля своїх стендів натовпів спраглих до нових книжок читачів. Великою міроюможна сказати, що публіка проігнорувала ці традиційно багатолюдні заходи.
Чому так сталося?

Причин цього більш ніж достатньо. Це закономірний наслідок тривалого в часі хворобливого стану національного книговидання. Та передусімтреба розділити всі чинники, які призвели до такого сумного результату, на три частини.

Зовнішні:
— пандемія коронавірусу, періодичні локдауни, втрата значною частиною бізнесів своїх доходів призвели до значного зниження і без того невисокої платоспроможності основної частини населення України;
— постійне зростання вартості енергоносіїв, комунальних послуг основної групи продовольчих товарів спровокували формування у населення стану тривожного очікування та необхідності економії коштів задля забезпечення виживання у вкрай несприятливих для цього умовах;
— брак сконцентрованої системної політики влади, спрямованої на розвиток людської особистості і з цією метою активної популяризації читання в суспільстві та організаційно-фінансової підтримки вітчизняного книговидання і книгорозповсюдження викликали у значної частини населення зневіру в те, що читання, знання, які вони можуть здобути з книжок, відіграватимуть роль впливового чинника на підвищення рівня їхнього життя, соціального статусу чи кар’єрного зростання;
— безсистемність та невідповідність за розмірами потребам держави та стагнаційного стану вітчизняного книговидання фінансової підтримки й обмеженість її фактично лише виділенням мізерних бюджетних коштів на програму закупівлі книжок на поповнення фондів бібліотек;
— відсутність на державному рівні системної, законодавчо унормованої боротьби з піратством у царині книговидання спровокувала стрімке зростання обсягів виготовлення та реалізації контрафактної паперової книги загалом і книги Російського Федерації зокрема. Не зазнаючи втрат на підготовку видань, оплату авторських гонорарів та праці персоналу, контрафактники реалізують свою продукцію за вартістю в 2—3 рази нижчу, ніж реальна вартість легального видання, що зумовлює підрив цінової політики та змушує легальних вітчизняних видавців реалізувати власну продукцію фактично за собівартістю;
— книга в Україні, на відміну від передових країн світу, втратила свою непересічну соціальну значущість і перейшла в розряд банального виробничого продукту, що відповідно позначилося на ставленні населення до книги як до чогось другорядного і несуттєвого.

Внутрішньогалузеві
— книговидавнича галузь України упродовж свого існування є однією з найменш капіталізованих галузей, яка позбавлена доступу до кредитних та інвестиційних фінансових ресурсів і змушена виживати та намагатися забезпечити розвиток виключно за рахунок власних обігових коштів;
— анулювання з 2015 року пільги з податку на прибуток, яка слугувала своєрідним рятувальним жилетом для галузі, вкрай негативно позначилося на її потенціалі і призвело до поступового зменшення обсягів виробництва книжок як за назвами, так і за накладами;
— дворічна пандемія коронавірусу, локдауни з закриттям книгарень і зменшення через це офлайн продажів книжок призвели до припинення діяльності цілої низки видавництв і книгарень, а основну масу суб’єктів книговидання спустили до рівня виживання, оскільки онлайн продажі книжок, попри суттєве зростання під час локдаунів, не змогло компенсувати втрати, зазнані через згортання офлайн торгівлі;
— відсутність у переважної кількості видавництв коштів на проведення сучасної маркетингової політики та рекламування власної книжкової продукції в електронних та друкованих ЗМІ;
— намагання вижити, особливо в період карантину, спонукало як видавництва, так і книготорговельні мережі вдатися до тотального демпінгування на ринку. Причому демпінгові розцінки почали застосовувати не тільки до книжок, які побачили світ у попередні роки, а й навіть до новинок, що фактично звело нанівець потуги видавництв до системного оновлення асортименту перекладних видань та пошуку і публічної «розкрутки» нових вітчизняних авторів;
— тотальний бракпідприємств із системного роздрібного продажу книжок, що змушує видавництва розглядати виставкові заходи як одну з можливостей реалізовувати свій продукт;
— запропоновані під час локдаунів послуги онлайн торгівлі книжок із доставкою книги безпосередньо споживачеві та ще й за демпінговою ціною призвели до того, що вартість книжок, які пропонують видавців під час ярмаркової торгівлі, є вищою за ту, яка пропонується споживачам в мережі Інтернет.

Виставково-ярмаркові
— зміна стосунків організаторів заходів з учасниками-видавцями з партнерських на виключно клієнтські з відсутністю можливості «впливу» видавця на якість «товару», який пропонує організатор. Особливо це характерно для найбільших вітчизняних виставково-ярмаркових заходів — Книжкового Арсеналу та Форуму видавців;
— переважна обмеженість реклами заходу лише поширенням інформації про нього в соціальних мережах із поступовим згортанням її в друкованих ЗМІ, на телебаченні, на вулицях міст та громадському транспорті;
— невідповідність локації проведення заходу сучасним вимогам (Форум видавців) у частині забезпечення зручного доступу до всіх учасників та відсутність можливостей об’єднання під одним дахом продажу книжок учасниками та літературно-мистецьких акцій, які проводяться в рамках заходу (зустрічі з авторами, зірковими учасниками, презентації, конференції, автограф-сесії тощо);
— запровадження оплати за автограф-сесії та винесення їх в окремі зони без прив’язки до видавництв;
— поспішний розрахунок на тотальну цифровізацію всього без винятку населення — особливо це стосується старшого покоління —та відмова від друкованих програм і каталогів учасників;
— запровадження плати за вхід на ярмарок, а фактично — оплата потенційним читачем лише доступу до книжок, що в умовах платіжної кризи в українському соціумі є фактором відлякування;
— невиправдано висока вартість виставкових площ, яка вже стала не по кишені значній частині видавництв;
— брак підтримки книжкових виставково-ярмаркових заходів з боку місцевих органів влади. У кращому разі це обмежується незначною фінансовою допомогою і практично ніколи — допомогою в залученні до відвідування заходу учнями ЗЗСО та студентами, як це практикується в країнах Європи, зокрема в Німеччині.

Можна назвати ще низку дрібних причин, однак цілком зрозуміло, щонинішня ситуація не виключно результат недоопрацювання організаторів книжкових виставок-ярмарків, а єнаслідком цілого пакету «родових» проблем і хвороб галузі, які накопичилися майже за три десятиліття.

Що робити

Рецепти виведення книговидання з кризового стану не є чимось новим. Вони вже давно напрацьовані світовою цивілізацією, і питання полягає лише в тому, що українська влада немає політичної волі й не прагне застосувати ці рецепти.
Безперечно, найважливішим пунктом є, і мене ніхто не переконає у зворотному, нарощування капіталізації галузі. Адже є аксіомою твердження, що жоден бізнес не розвивається лише за рахунок власних обігових коштів, а «нарощує м’язи» за допомогою запозичень, дешевих і довготривалих.

Усі пропозиції ГС «УАВК» щодо виведення книговидавничої галузі зі стагнаційного стану доволі детально прописано в розробленій Міністерством культури та інформаційної політики Стратегії розвитку читання на 2021—2025 роки «Читання як життєва стратегія».

Найважливіші з-поміж них:
— забезпечення суб’єктам книговидання доступу до дешевих кредитів під державні гарантії;
— звільнення видавців, виробників та реалізаторів книжкової продукції від оплати податку на прибутокстроком на п’ять років;
— суттєве збільшення обсягів бюджетного фінансування на закупівлю книжок для бібліотек, забезпечивши щорічне 5-відсоткове оновлення наявних фондів;
— надання державних сертифікатів учням старших класів ЗЗСО для придбання книжок»
— відшкодування (рібейт) книгарням 15 відсотківвід сум продажу ними українських книжок;
— звільнення від сплати мита операцій з імпорту поліграфічного обладнання та технологічних матеріалівдля друку книжок, які не виробляються в Україні, строком на 5 років;
— внесення відповідних змін до законів України «Про авторське право і суміжні права» та «Про захист прав споживачів» у частині, що стосується посилення боротьби з піратством у мережі Інтернет, виробниками та реалізаторами контрафактної книжкової продукції (пропозиції щодо змін та доповнень до зазначених законів розроблено ГС «УАВК» та передано в МКІП).

Стратегія містить дуже значний перелік заходів, спрямованих на популяризацію книжок та розвиток культури читання в Україні. Питання полягає лише в тому, чи готова держава в особі Кабінету Міністрів України підставити плече занедбаній книговидавничій галузі і врешті-решт вивести її на шлях цивілізованого розвитку. Та, судячи з проєкту Державного бюджету України на 2020 рік, поданого на розгляд Верховної Ради України, робити цього Кабінет Міністрів не збирається…
Незважаючи на це, Асоціація не припиняє боротьбу за українську книгу, а отже — за право нації на культуру, розвиток інтелекту та професію.

Що ж до демпінгової «пандемії», яка вже кілька років поспіль руйнує галузь, забираючи навіть ті мізерні статки, які могли б бути спрямовані не на споживання, а на розвиток суб’єктів книговидання, то усунення цієї проблеми значною мірою залежить від самих учасників ринку — видавців та власників книготорговельних мереж — та їхньої готовності до пошуку порозуміння і компромісу в стосунках. Тож спробуємо знайти це порозуміння…

Та, попри всі зусилля видавничого загалу, якщо держава й надалі ігноруватиме потреби українського суспільства в моральній, чесній, розумній книзі, націю й Україну очікує сумна перспектива.

Олександр Афонін,
президент
ГС «Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів»

остання зміна Вівторок, 28 вересня 2021 21:12
Прочитано 108 раз
рейтинг статті
(0 голосів)

Залишити коментар

Переконайтеся, що ви ввели всю необхідну інформацію, позначену зірочкою (*). HTML код не допускається.

Каталог

Блоги

Ми у Facebook

Інформація для ЗМІ