Всі підсумки підбиватимемо після перемоги, а зараз – трохи тез про наш ринок та життя Vivat в цьому році.

Реалії книговидавничого бізнесу
1. Книжковий ринок живе і це приємно дивує. Здавалося б, кому зараз потрібні ці книжки, але ні, потрібні. Люди читають, купують книги для себе, для дітей, для друзів.
2. Відкриваються нові книгарні. Це дуже потужний прояв нашого оптимізму, бо роздріб книжок – це завжди головняковий і не маржинальний бізнес.
3. Не вщухає інтерес до купівлі авторських прав. Інколи українські видавці пропонують іноземним видавництвам такі суми, ніби взагалі не прораховують зиск і ризики. І це при тому, що банки не пропускають платежі за кордон. А якщо і пропускають, то не без проблем. Не можу зрозуміти й прокоментувати це. Може, ви підкажете?
4. Дуже зросли ціни на книжки. На мою думку, приблизно на 60%. Хоча ціни зросли на все, але до середньої вартості книжки в 300 грн читачеві ще треба звикнути.
5. Електронна книга рвонула вперед. Думаю, що суттєве зростання електронного контенту зберігатиметься впродовж наступних років. Тому вже зараз ми намагаємося купувати права практично на всі книжки як на паперовий, так і на цифровий контент.
6. Спостерігається відтік кваліфікованих кадрів. Люди змушені влаштовуватися на роботу за кордоном. Деякі з них після закінчення війни, на жаль, в Україну вже не повернуться. І це проблема.

Життя Vivat під час війни
1. Вперше за роки існування видавництва ми працюємо не в офісі вже понад 10 місяців. Це наш спільний біль. Добре, що після ковіду команда вже працювала виддалено і ми маємо певний досвід, але не настільки ж довго((( На відстані втрачається загальний вайб, щось спільне і базове.
2. Є проблеми з термінами отримання новинок. Ми друкуємо наші книжки в Харкові, друкарня працює лише вдень і за графіками з відключення світла. До вторгнення вона працювала цілодобово. Тож терміни виходу книг із друку збільшуються. Але, зрештою, всі книжки надрукуємо.
3. Ми практично не зменшили кількість найменувань порівняно з минулим роком, та й сукупний тираж не зменшився. І це просто супер! Думаю, нам вдалося цього досягнути, зокрема, й через «вихід» з українського ринку російськомовних книжок.
4. Суттєво зріс інтерес до українських авторів та ілюстраторів за кордоном. Цього року ми продали значно більше авторських прав.

Однак закордонні видавництва шукають усе ж таки такі книги, які будуть релевантні на їхньому ринку, що цілком зрозуміло.

Підсумовуючи, хочу сказати, що головне слово цього року для мене – життєстійкість.

Життєстійкість – це нова валюта. Безумовно, в майбутньому у нас усе буде добре, але коли це “добре” станеться, поки що не ясно.

Тому перечекати не вийде, бо перечекати кризу неможливо…

Потрібно жити далі, йти вперед , берегти людей і будувати плани.

І тоді дійсно все буде добре.