1. Український книжковий ринок працює, хоча майже десять місяців війни серйозно на ньому позначилися. Вже ніколи він не буде таким, як був. Звісно, ми можемо очікувати, що держава згадає про незавершену є-підтримку, яка допомогла галузі зустріти війну в більш-менш пристойному стані, без цього все було би набагато гірше. Нова така допомога після перемоги дасть можливість відновити втрачене хоча б частково.
2. Почнемо зі стану ринку. Його обсяг ніхто не рахував. Головні чинники ринку в цьому році:
⁃ завершення російської експансії, маю надію, назавжди. В перші два місяці року, коли є-підтримка спустошувала полиці книгарень, росіяни встигли перекинути в Україну величезні товарні залишки, які досі займають простір на нашому ринку. Заборон немає, крім внутрішніх, багато книгарень самообмежилися від книжок, які походять з РФ та Білорусі;
⁃ значна частина читачів, які купували книжки російською, принципово цього не роблять;
⁃ мільйони тих, хто купував книжки, перебувають поза межами України, а доставка за кордон часто виходить дорожчою, ніж власне замовлені книги;
⁃ собівартість нової книжки зросла за рік приблизно в 2,3 рази. Це обумовлено, насамперед, здорожчанням енергоносіїв на світовому ринку та дефіцитом паперу в Європі. Зростання цін в галузі сповільнилося, але не закінчилося;
⁃ частина книгарень та покупців залишилися на окупованих територіях та в зонах активних бойових дій, частина покупців втратили домівки або змінили місце проживання. Це не покращило стан розрахунків всередині ринку, але більша частина тих, хто продає книжки, сплачують вчасно;
⁃ Відкриваються нові книгарні, що свідчить не тільки про перспективи ринку, а й про очікування з боку видавців виконання державою зобов’язань щодо повернення частини видатків на оренду згідно з новим законом;
⁃ Протягом майже пів року Президент не підписує закон, який забороняє видання та продаж в Україні всього, що пов’язано з Росією та Білоруссю – видавничої продукції, творів та ін. На все радянське, дорадянське і написане російською в інших країнах, у тому числі в Україні, закон не поширюється;
⁃ підняли голову українські пірати, які видають тут і відкрито продають книжки, видані в РФ після 24 лютого. Держава ігнорує звернення про зупинення продажу таких видань;
⁃ українським видавцям не вдалося суттєво збільшити продаж авторських прав на українську літературу в інші країни, присутність на книжкових виставках та в книгарнях інших країн, але є чинники, які дають підстави поглянути на майбутнє з деяким оптимізмом.
3. Щодо перспектив книжкового ринку України. Все, що могли зробити учасники ринку для збереження рівня продажів, зроблено. Подальший стан книговидання залежить не тільки від успіхів ЗСУ на фронті, але і від кількох факторів, які вже сьогодні визначає позиція нашої держави:
⁃ термінова заміна радянських та російських за походженням книжок у фондах публічних та шкільних бібліотек;
⁃ проведення, нарешті, реформи бібліотечної мережі з обов’язковим визначенням, хто конкретно(держава чи громада) відповідає за поповнення та заміну фондів публічних бібліотек;
⁃ нові нормативи, які вимагатимуть наявності у фондах бібліотек ВНЗ та шкіл книжок не тільки українською, а і мовами країн ЄС;
⁃ Остаточне витіснення з українського ринку філій російських видавництв, звісно, у законний спосіб;
⁃ Реалізація норм законодавства про книжкові сертифікати;
⁃ Залучення закордонних спонсорських коштів через МКІП для поповнення бібліотечних фондів вже у 2023 році.
4. Великою проблемою галузі, або ж зоною зростання –як вам більше подобається, є кадрова. Відтік спеціалістів з підготовки книжок до друку за кордон, в тому числі і назавжди, зробить неможливим збільшення обсягів книжкової продукції після війни, коли постане питання швидкої заміни видань з РФ у бібліотеках та задоволення високого попиту книгарнях.
5. Впевнений, що війна та переможні дії ЗСУ народять для галузі цілу плеяду нових авторів, яким є що сказати читачам, і таким чином вплинути на розвиток суспільства.
6. Написав про план видання в 2024 році книжки спогадів колишнього канцлера Німеччини фрау Меркель - отримав очікувану дозу прокльонів та образ в інтернеті, в тому числі, в книжкових телеграм-каналах.
Цього разу вважаю за необхідне відповісти.Так, політика Європи щодо України та Росії багато років поспіль була не на нашу користь. Так, Ангела Меркель була однією з тих, хто цю політику уособлює. Однак, чи завжди українські політики були зразками спротиву росії? Вони точно були гідними діалогу з Європою про загальнолюдські цінності? Від 1991 року українські політики не продавали українську незалежність росії?
7. Шановні критики, Ви настільки не довіряєте своїм співгромадянам, що вважаєте, що вони не зможуть адекватно і критично сприйняти інформацію з перших рук рідною мовою від людини, яка все знає про те, як створювалася європейська політика в роки, які передували початку війни в 2014, як відбувався фактичний дозвіл росії окупувати Крим? Ви впевнені, що нам не варто знати про її бачення Мінських угод? Ви знаєте краще?
А люди, які уособлюють українську політику сьогодні, їхні аналітики та помічники, працівники МЗС, теж не повинні побачити це видання українською?
Якщо особисто Вам муляє перспектива взяти в руки цю книжку, можливо, Ви не будете заперечувати, якщо це зробить хтось інший?
8. Книжковий ринок в Україні має пропонувати читачам виключно видання українських авторів, які жодного разу не "стратили" у Ваших очах? А всіх зарубіжних потрібно перевірити на лояльність?
Може, для зачистки ринку вистачить прибрати з нього книжки сучасних авторів з РФ та Білорусі та виданих там перекладів, а все інше відрегулює ринок?
Чи впевнені Ви, що постійний тиск на видавців допомагає книжковому ринку, збільшує пропозицію, розвиває інтелект та художній смак читачів?