Колеги активно взялись рахувати обсяг ринку, темпи його падіння, темпи повернення книжок з Росії на український ринок. Це непогана справа, коли тобі потрібно поставити табличку на могилу українського видання та написати епітафію та історію хвороби.
Порахуємо інше.
2018 рік - закупівля УІК 121 млн грн, закупівля МІП 25 млн грн
2019 рік - закупівля УІК 87 млн грн, закупівля МІП-МКІП 36 млн грн
2020 рік - закупівля УІК 48 млн грн, закупівля МКІП - 16 млн грн
2021 рік(в бюджеті) УІК 50 млн грн, МКІП - 1,5 млн грн
Так чином, динаміка наступна: 146/123/64/51.5.
Зробимо аналіз в порівняних цінах. Буду умовно рахувати інфляцію в галузі 10% на рік(думаю, вона трохи більше, але не надважливо для рахування тенденцій)
146/111/51/34 млн(використано складний %).
Таким чином, присутність держави на комерційному книжковому ринку(закупівля), зменшено в 4,3 рази.
Для розуміння ситуації потрібно додати, що пропорційно зменшилась і участь місцевих бюджетів.
Треба додати, що в 2020 році, завдяки активній позиції УАВК, УІК, Мінкультури та Гуманітарного Комітету ВР, втрати галузі від локдаунів було частково компенсовано на 87,5 млн грн(62,5 Мінфін технічно зрізав). В 2021 заплановано ще одну програму УІК, пов‘язану з держзамовленням на книги до ювілею країну, на яку направлено гроші з інших, призупинених програм галузі.
Коли кажемо про поновлення рівня фінансування галузі, порівняно з 2018 роком, справа йде про 121+33%=161 млн грн на бібліотечну закупівлю. При середній ціні книги на рівні 130 грн це всього 1,2 млн книжок на 14.000 публічних бібліотек країни - менше 100 книжок на одну бібліотеку, 4 грн, або 15 евроцентів на одного громадянина(зараз маємо 4 євроцента)
Треба зрозуміти, що по рівню фінансування бібліотек ми відстаємо від цивілізованих країн не на відсотки і не в рази, а на майже два порядка(для тих, хто пам‘ятає шкільний курс математики), потрібні не системні зміни, потрібне радикальне законодавче рішення.
Поодинокі волання видавців вже не можуть привернути увагу суспільства, до них звикли. Іноді ж з‘являються нові книжки? Ну й добре. Погано школярі написали тести? Треба змінити систему тестування, вони були складені недолуго. Неконкурентні українські виші? Можна змінити ректорів. Суспільство піддається інформаційному впливу російської пропаганди? Це залишки радянського виховання. Керівники громад знищують бібліотеки? Ми їм заборонимо. На словах. А жорстких бюджетних нормативів, які потрібно виконувати, приймати не будемо, бо тоді ж буде складно спиляти приміщення бібліотек в селах та містечках. Ну, і т д
Міністерство Культури підготувало програму підтримки читання. Чи стала вона документом, який затверджено Кабміном, з підтвердженим фінансуванням на рівні Мінекономіки та Міністерства Фінансів. Ні. Тоді навіщо така Програма? Може, є сенс суспільству це спитати у цих Міністерств? Чому ж ми мовчимо?
